Я перевірив дані пульсу на своєму годиннику відразу після закінчення сеансу Switchback VR. 126. Це не рівень фізичного навантаження, але це найвищий показник у той день, і він набагато вищий за рівень спокою. Коли пульс підвищується подібним чином, відчуття не схожі на фізичну активність. Ви знаєте, що це є ненормально. У замкнутому середовищі VR у поєднанні з такими відчуттями в шлунку, які можна очікувати в парку розваг, мені справді довелося зробити перерву, боячись, що я впаду на підлогу. Switchback VR просто надто страшна для мене, щоб я міг проходити її лише короткими серіями.
Switchback VR, продовження гри Rush of Blood від Supermassive Games, є шутером у стилі lightgun, цього разу у всесвіті Dark Pictures. Що ще важливіше, це гра, яка впивається тим, що змушує гравців обробитись (гіперболічно, але, можливо, в деяких випадках і реально — я не можу говорити про досвід кожного). Це гра, яка притягує вашу увагу в один бік, щоб потім згорнути вам шию, злякавшись стрибка, який може викликати хлистовий біль і паніку з приводу того, чи купили ви засіб для виведення плям в останньому магазині.
Вам доведеться проїхати на візку з парку розваг справжньою залізницею через кілька рівнів у кожній із чотирьох ігор серії Dark Pictures на сьогоднішній день. Хоча є деякі події, які можуть вплинути на те, що відбувається перед вами, причинно-наслідкова природа основних ігор цієї франшизи була, по суті, відкинута на користь панічної стрілянини, що викликана жахом, по різноманітним жахливим ворогам. Безбожний склад жахів насуватиметься на вас з усіх боків, вистрибуватиме з дверей, викидатиметься з калюж крові і взагалі робитиме все можливе, щоб зіпсувати вам життя. Деякі з них навіть реагують на моргання, переміщаючись у нові локації, коли ви знову відкриваєте очі — досвід, який я не побажав би своєму найлютішому ворогові.
Як ця поїздка на американських гірках різними тематичними зонами поєднується із загальним сюжетом, у центрі якого — аварія поїзда/підземки, не зовсім зрозуміло, але справедливо буде сказати, що сюжет не є причиною для гри в Switchback VR. Насправді навіть зв'язки з Dark Pictures не є блискучими. Куратор, єдиний постійний персонаж у всіх іграх, з'являється й тут, але скоріше як G-Man у Half-Life — переважно осторонь, на задньому плані, не роблячи нічого особливого. Фанати, звичайно, отримають більше задоволення, ніж решта, але я б не назвав цю гру обов'язковою, оскільки основний геймплей сильно відрізняється від того, що пропонують ті ігри.
Як захоплююча подорож, Switchback VR вдалося. Напруга чудова, темп відмінний, а стрілянина працює так, як ви й очікували. Відчуття присутності на американських гірках також на вищому рівні, настільки, що на деяких крутих ділянках траси мій живіт був досить уразливий, що ще більше посилювалося деякими лякаючими моментами, які пронизували мене наскрізь. Я не хочу нічого псувати, але одна сцена, в якій у гравця відбирають зброю та грають на тактильних відчуттях гарнітури, була воістину гротескною. Після цього мені довелося протягом п'яти хвилин ходити садом.
Не все так райдужно в цьому колючому чагарнику шутера рейками. Незважаючи на занурення у Switchback VR, я відчув, що загальна презентація не відповідає платформі та Supermassive. У студії були деякі проблеми з якістю протягом багатьох років, але у найкращі роки гри виглядали просто дивовижно. Switchback виглядає грубо, навіть за стандартами VR. Оточення здається низькоякісним з текстурами та деталями, які проступають, вороги часто погано анімовані, час завантаження жахливий для стандартів PS5, а загальний рівень полірування такий, що я не міг позбутися відчуття, що гра вийшла з печі зарано — екран після рівня, що показує ваш маршрут на американських гірках настільки потворний, що я ледве міг повірити своїм очам.
Незважаючи на цю критику, я все одно дуже рекомендую Switchback VR, якщо ви думаєте, що зможете її витримати. За останні роки я грав у величезну кількість ігор жахів, і я можу без сумніву сказати, що це найстрашніша гра, в яку я коли-небудь грав. Звичайно, «присутність» у VR допомагає в цьому, але Supermassive заслуговує на похвалу за те, що вона не зупиняється на досягнутому. Скажімо так: Це не та гра, яку можна поставити для бабусі, щоб показати їй, що таке VR. Тільки якщо ви не хочете отримати спадок раніше.
Рекомендуємо: Dredge – лавкрафтівська рольова гра про рибалку
